Конфлікти в дитячому садку: що робити батькам?

Головний навик, якому навчаються діти в дитячому садку, – комунікація з іншими членами соціуму. Оскільки всі діти різні, як в плані характеру, так і побутової підготовленості й мовленнєвого розвитку, то й непорозумінь не уникнути. Як поводитися батькам, якщо їх дитя опинилося в центрі сварки? Якими способами можна вирішити непрості ситуації та чому вони виникають? 

Чому виникають конфлікти в садочку?

Вберегти на 100% дитину від можливих засмучень, розчарувань та конфліктних ситуацій неможливо, та чи є сенс? Потрапляючи в непрості умови, дитина намагається знайти вихід та вдосконалює навички спілкуватися з людьми. Вміння відстоювати свою думку та йти на компроміси знадобиться у подальшому житті – у школі, в інституті, на роботі та в особистій сфері.

Причини дитячих сварок можуть бути різними.

Всередині колективу

1. Найменші (двох- й трирічні) сваряться через елементарні речі – іграшки, які не поділили, повалені пірамідки та паски. Недостатнє оволодіння мовленнєвими навиками не дозволяє малюкам у повній мірі виразити своє невдоволення, і вони переходять на плач та фізичну силу, аби транслювати емоції, привернути увагу дорослих.

2. В 4-5 років діти вже розмовляють краще, відповідно, теоретично можуть вирішити непорозуміння. Але в цьому віці яскравіше проявляються лідерські якості й амбіції, тому можливі сварки через те, що одна дитина відмовляється грати з іншою або «ділити» друга/подругу із кимось ще.

3. Дошкільнята, незважаючи на розвинену самостійність вчинків та мислення, все ж не вміють досягати компромісу, тому що не можуть ставити себе на місце іншого. В 5-6 років діти часто сваряться, коли не можуть обрати єдиний формат у спільній діяльності.

Дитина та вихователь

Найбільша складність роботи педагогом полягає в тому, аби знайти підхід до кожної дитини, показати прийнятну модель поведінки, не нав’язавши її силою. Настанови педагога дитина-бунтар може опротестувати, а надміру вразливе дитя прийме на свій рахунок. Звідси – сльози та небажання ходити в садочок.

Особливості дитини

Причиною деструктивних відносин всередині групи може стати побутова непідготовленість дитини до дитячого садочка. Якщо батьки не навчили чотирирічку самостійно одягати шорти та футболку, їсти тощо, це тягне за собою порушення дисципліни в колективі. Дитина перебуває у стресовому стані та відмовляється ходити до садка, не пояснюючи чітко витоки проблеми. А батьки, чий погляд на ситуацію часто є суб’єктивним, вважають, що їх сина чи дочку ображають в групі.

Конфлікти в садку: як НЕ потрібно вчиняти батькам

Сльози та образи свого малюка вражають в саме серце. В такі моменти розум відходить на друге місце, активізується материнський інстинкт, що штовхає на необдумані слова та вчинки. Конструктивне рішення ситуації неможливе, якщо ви вдаєтеся до:

1. Невтручання. Звичайно, дитина має вміти вирішувати спори самостійно, але якщо, скажімо, агресор не здається, а малюк явно не справляється, саме час втрутитися вам.

2. Втечі від проблем. Перехід до іншої групи та навіть садка при виникненні конфліктів – не кращий вибір. На новому місці дитина буде взаємодіяти із такими ж живими людьми, та спірні питання не виключені.

3. Активної конфронтації. Імпульсивні мами можуть одразу переходити на особистості, не розібравшись у причині спору, що не дуже ефективно. Більш того, таку модель поведінки приміряє на себе ваша дитина й по можливості почне демонструвати її за зручної нагоди.

4. Заборон. Часто можна почути, як мами дають настанову: «Не грай з Дмитриком, він тебе ображає». Корінь зла тут материнський суб’єктивізм, який не дає зрозуміти – Дмитрик може й не бути агресором та саботажником, просто він не зміг дійти консенсуса із вашою дитиною.

5. Публічного покарання. Навіть якщо провина на вашому чаді, ви не повинні його карати на очах у всіх. Батьки для дитини – оплот стабільності, остання інстанція, де її приймуть будь-якою. Звичайно, вдаватися до заходів необхідно, але так, щоб це не било по самооцінці малюка.

Вирішуємо конфлікт

Попередити сварку між дітьми легше, але це не завжди вдається зробити. Коли ваша дитина жаліється на когось із одноліток, спробуйте усе вияснити у неї. Якщо це звичайний поділ іграшок, бити на сполох не варто. Звертатися до вихователя для розгляду ситуації потрібно, коли проблема має постійний характер. Можливо, доведеться переговорити із батьками того, хто ображає, не переходячи на особистості.

Дітей дошкільного віку важливо навчити алгоритму самостійного вирішення спору. Обом сторонам потрібно поставити питання:

Що стало причиною сварки?

Чи намагались діти вирішити конфлікт мирно?

Чи можна було уникнути скандалу?

Що мала б зробити кожна дитина, щоб не доводити справу до сліз?

Як діти вчинять наступного разу у подібній ситуації?

Непорозуміння дитини й вихователя вирішується лише за вашого особистого втручання. Формулюйте думку чітко й будьте тактовними.