Дитина має вміти спілкуватися! — що криється за вимогою про готовність до школи

Дитина має вміти спілкуватися! — що криється за вимогою про готовність до школи

Готовність дитини до школи не залежить від того, як дитина вміє читати чи рахувати. Ці вміння не визначають і те, як дитина адаптуватиметься у першому класі.

Чи не основний компонент впевненої адаптації у школі — особистісна готовність до навчання. А вміння спілкуватися — один із найважливіших аспектів особистісної готовності дитини.

Звісно, тут йдеться не про те, що дитина має бути душею компанії, а про вміння взаємодіяти з людьми і розв’язувати свої проблеми. За якими показниками можна визначити, чи вміє дитина спілкуватися?

Зосередимося, зокрема, на чотирьох уміннях: представлятися, ставити запитання, просити про допомогу і надавати допомогу. Звісно, це не всі комунікативні вміння, але саме на них слід звертати особливу увагу. Робити це треба якомога раніше: не за рік до школи, а від народження дитини.

 Уміння представлятися, або навички самопрезентації

Це вміння прийти в новий колектив і привітатися, щось про себе розказати.

Інколи дитина заходить у клас, опускає голову, піднімає плечі й чекає, коли хтось інший підійде до неї і скаже: «Привіт! Як тебе звати?»

 Уміння ставити запитання

Школа — нове місце для дитини: там нові класи, нова їдальня, роздягальня, а ще — багато нових людей і вчителів. Не дивно, що дитина губиться в школі в прямому і переносному значенні. Якщо дитина може запитати, то завжди з легкістю знайде свій клас, їдальню, актовий зал чи вихід зі школи і почуватиметься впевнено.

Уміння просити про допомогу

Дитина почула завдання і не знає, як його розв’язувати. Можливо, вона не зрозуміла запитання або не може полічити. Насамперед, дитині важливо усвідомити, що не зрозуміло. Це складний когнітивний процес, але його можна опанувати. Також важливо хоча б просто визнати, що щось не виходить.

Діти бояться просити про допомогу. Бояться почути на свою адресу негативну оцінку чи несхвалення, а також не хочуть здаватися гіршими за інших, тому і роблять вигляд, що все зрозуміли.

Уміння допомагати іншому

Наразі існує два тренди у вихованні: «емоційний інтелект» та «пріоритет дитини у сім’ї». Вони мало поєднуються у виховних уявленнях конкретної сім’ї, а ще менше — у сімейному та суспільному вихованні.

Батьки заради дитини залишають свою кар’єру та інтереси, бо малюк — найголовніше в житті. Відтак підпорядковують усе життя родини інтересам, режиму і розкладу секцій і гуртків дитини.
Коли батьки живуть за такими правилами, у дитини не виникає бажання комусь у чомусь допомагати, тобто не існує навіть основи, щоб таке бажання виникло. Тому не варто дивуватися, що на прохання допомогти дитина щиро дивується «А чому я маю допомагати?», «Як це допомагати?»

Утім, дитина навчатиметься в групі однолітків, які згодом можуть стати згуртованим колективом. Чи зуміє дитина стати членом цього колективу, залежить від того, як вона вміє спілкуватися і, зокрема, допомагати іншим.