ЖИТТЯ ДИТИНИ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ. ПОРАДИ БАТЬКАМ

 ЖИТТЯ ДИТИНИ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ. ПОРАДИ БАТЬКАМ

Для дитини батько й мати однаково любимі у глибині душі. Настільки, що це важко зрозуміти, але часто втеча з дому, брехня, злочини, хвороби, спроби суїциду - це приховане бажання дитини об'єднати своїх "дорослих" назад у одну сім'ю.

Психіка дитини працює таким чином, що вона егоцентрична, вважає себе "винуватою", ставить собі запитання - “Що я зробила не так, що батьки розлучаються?” Так триває приблизно до підліткового віку і часом до повноліття, коли дитина вже спроможна аналізувати і сприймати інформацію більш об’єктивно.

Тож дітям знову і знову потрібно пояснювати: ТВОЄЇ ПРОВИНИ ТУТ НЕМАЄ. І вчитися після розлучення ще краще спілкуватися та турбуватися за дитину разом, незважаючи на нову сім'ю або інші обставини.

Якщо ви не в силах впоратися у цій складній ситуації, шукайте підтримку. Шукайте людей, що допоможуть дитині відновити її особистісну цінність, незалежно разом батьки чи розлучилися.

Шукайте підтримку та допомогу для себе. Адже, щоб виховати щасливих дітей, ми самі маємо стати щасливими. Турбуйтеся про себе так, аби дитина не ставала вашою батарейкою, чи ще гірше - вашою "жилеткою" чи навіть "вашим ідеальним партнером".

Отож коротко рекомендації батькам, що вирішили розлучитися:

Будьте чесні з дитиною, вона і без вас все знає, бо має вуха і серце. Якщо будете говорити неправду - це зруйнує довіру.

Про розлучення повідомляйте разом без зайвих деталей. Обійміть дитину та пообіцяйте і надалі любити її незалежно від обставин.

Не втягуйте дитину у конфлікти та суддівську роль.

Не перетягуйте дитину на свою сторону, "опоганюючи партнера". Тато формує образ майбутнього чоловіка донечки. Мама - образ майбутньої дружини хлопчика. Пам'ятайте про це.

Намагайтеся встановити дружні стосунки після розлучення. Щоб дитина могла бути і у тата і у мами. (Якщо це не приклади крайньої деструктивної сім'ї чи психопатії).

Сумлінно виконуйте свої обіцянки, бо дитина чекає та довіряє. Розлучення - це вже травмуючий досвід для дитини, тож не варто його погіршувати.

Підтримуйте віру дитини у перемогу добра над злом. Поясніть, що люди недосконалі і іноді важко розпізнати Любов у подружжі. Але запевніть у батьківській любові до дитини. Її ніколи ніщо не зруйнує і не применшить.

І пам'ятайте, діти - це дар, це наш шанс нарешті навчитися любити. Якщо будемо в контакті зі своєю" внутрішньою дитиною", будемо любити її, то і власних дітей навчимося любити по-справжньому.